КАРЛІТО

Карлійчук Олексій Володимирович

Старший солдат. На заводі «Азовсталь» (Маріуполь) під час однієї з військових операцій перейшов до підрозділу «Азов».

Дата та місце народження:

Народився 22 серпня 2002 року.

Дата, місце та обставини загибелі:

10 травня 2022 року загинув на заводі «Азовсталь», за словами побратимів, від кулі снайпера.

Освіта:

У Олексійка була середня освіта та закінчена середня художня школа.

Попередня робота / служба:

До армії вже працював тату-майстром у місті Чернівці.

Службовий шлях та звитяги:

У 18 років Олексійко пішов до війська та служив у місті Чоп (ДСТС). Після року служби підписав контракт, за яким його направили до Маріуполя, де охороняв залізничний міст. Саме там його застала війна. Коли перейшли на «Азовсталь», під час однієї з військових операцій він залишився разом із хлопцями з «Азову». Коли ми зв’язувалися з сином по телефону, він нічого зайвого не розповідав, лише говорив, що після закінчення війни планує служити в підрозділі «Азов».

За словами загиблого Грінки (Грінцевич Назарій) та побратимів, з якими ми спілкувалися, наш син був справжнім героєм: проявив мужність і силу, які важко уявити для його 19 років.

Мотивація вступу до війська: 

Чесно кажучи, в армію він спочатку не дуже хотів іти, але потім говорив, що дуже радий, що пішов: у нього з’явилося ще більше друзів, і він став сильнішим та мужнішим як морально, так і фізично.

Інтереси та хобі:

Олексійко з дитинства дуже гарно та старанно вчився і мав багато похвальних листів. Він закінчив художню школу та займався спортом, зокрема боксом. Після 11 класу пішов на курси тату-майстра і вже почав працювати, отримавши багато позитивних відгуків. Завжди дуже старанно й відповідально ставився до всього, чим займався.

Мрія:

Його мрією було відкрити власний тату-салон, і всі це знали та завжди підтримували його ідею.

Натхнення:

Дуже любив життя, хотів усе встигнути та допомогти всім. Мав багато планів для рідних, сильно переживав і співчував. Дуже любив гори, спорт, малювати, а ще мав велике бажання відкрити власний тату-салон. У його 19 років була неймовірна жага до життя.

Рідні, що залишилися:

У нього залишилися тато, мама, братик і сестричка.

Спогад, що викликає усмішку:

Всі спогади про нього викликають усмішку. Він був для всіх як промінчик сонечка — завжди з гарною посмішкою.

Девіз по життю:

Завжди говорив: «Кулаками нічого не вирішиш».

А ще казав: «Мамо, і це пройде, і це мине».

Яким ми запам’ятаємо Героя:

Олексійка пам’ятають усі — з гарною усмішкою, з впевненою ходою, з високо піднятою головою. А головне, він був надзвичайно хорошою людиною.

ЛИСТ ТОМУ, ХТО В СЕРЦІ

Це місце для листів. Тих, що не були сказані вголос.

Якщо ти памʼятаєш — напиши. Якщо сумуєш — поділись.

Це буде не просто текст. Це буде памʼять.