ДРОЗД

Дроздов Олександр Валерійович

молодший сержант, командира 2-го відділення управління вогнем і маневру підрозділами взводу управління вогнем і маневру підрозділами батареї управління та артилерійської розвідки бригадної артилерійської групи

Дата та місце народження:

Народився 16 січня 1988 року в місті Київ

Дата, місце та обставини загибелі:

Загинув 19 грудня 2024року, Бахмутський район, с. Новоспаське. Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок прямого влучання снаряда по позиції.

Освіта:

Закінчив НАРХОЗ за спеціальністю «Транспортний бізнес» (рівень бакалавра).

Попередня робота / служба:

Працював освітлювачем (гейлер) у кіно, рекламі та кліпах. Брав участь у зйомках фільму про Чорнобиль (HBO), кліпів з відомими українськими зірками та багатьох інших медіа-продуктах. У 2014 році потрапив під третю хвилю мобілізації в АТО.

Службовий шлях та звитяги:

Запорізький напрямок. Брав участь у спецопераціях, зокрема у форсуванні Дніпра в районі Запорізької АЕС. Попри інвалідність 2-ї групи та обмежену моторику пальців правої руки, навчився керувати дронами й уміло облаштовував місце для життя навіть у найскладніших умовах. Вирізнявся високим рівнем IQ, умів швидко пристосовуватися до обставин і швидко опановувати нові навички.

Погляди та ідеали: 

Боровся за незалежну Україну, у якій мала жити його донька.

Мотивація вступу до війська: 

Любов до України — це поклик душі! Це найважливіше, що може зробити українець для своїх нащадків — бути героєм, щоб не було соромно дивитися в очі онукам.

Інтереси та хобі:

Грав у хокей, футбол, волейбол, захоплювався сноубордингом і шахами. Для нього будь-яка гра обов’язково була змаганням із визначенням переможця. Обожнював риболовлю та збирання грибів. Щороку в травні розбивав наметове містечко на березі Дніпра. Вправно володів кермом автомобіля й мотоцикла. Якщо брався за якусь справу — вона мала бути виконана бездоганно. Перфекціоніст, який цінував естетику.

Мрія:

Мріяв жити в незалежній країні, полетіти в космос і пізнати таємниці пірамід.

Натхнення:

Йому завжди було цікаво жити й дивитися в майбутнє. Він любив розвиток науки й техніки. Найбільшим натхненням і жагою його життя була донька. Ще з першого дня вагітності він знав, що це буде саме дівчинка, і дуже хотів, аби вона жила в незалежній та процвітаючій країні.

Рідні, що залишилися:

Найважливішими рідними людьми для нього були батьки й донька, рідна сестра та два племінники, яких він виховав, замінивши їм батька.

Спогад, що викликає усмішку:

Це була людина, з якою ніколи не бувало сумно. Тисяча неординарних ідей, стільки ж сміливих вчинків. Він жив сьогоднішнім днем і ніколи не відкладав на завтра те, що можна зробити зараз. Його поява в компанії завжди відчувалася потужною енергією: він вмів згуртувати людей, роздати завдання й надихнути кожного на дію.

Девіз по життю:

Я Дроздов — я Дроз, птах. Я хочу літати, і не потрібно мені щось забороняти, бо я зроблю навпаки. Друзі — це моя сім’я, вони будуть зі мною все життя! (Саша загинув зі своїм найкращим другом дитинства). Москалів — на ножі! Ми ніколи не будемо братським народом з кацапами! Злата (донька) — це найкраще, що зі мною сталося у цьому житті!

Яким ми запам’ятаємо Героя:

Незламним! Героєм! Мужнім! Справедливим! Нескореним! Щоб усі пам’ятали, що він зробив усе можливе для кращого життя в улюбленій Україні.

ЛИСТ ТОМУ, ХТО В СЕРЦІ

Це місце для листів. Тих, що не були сказані вголос.

Якщо ти памʼятаєш — напиши. Якщо сумуєш — поділись.

Це буде не просто текст. Це буде памʼять.