БЕШЕН
- 24 трав. 2025 р.
- Читати 2 хв
Оновлено: 18 січ.
Козленко Віталій Іванович
молодший сержант, водій автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 1-го гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи
Дата та місце народження:
Народився 30 червня 1968 року, Дніпропетровська область, м. Кам’янське.
Дата, місце та обставини загибелі:
Загинув 22 січня 2024 року в н.п. Серебрянка, Бахмутський район, Донецька область, під час ураження керованими авіаційними бомбами.
Освіта:
Вища технічна освіта.
Попередня робота / служба:
Спеціальний воєнізований загін швидкого реагування ДСНС (1989–2004): водій, рятувальник, командир відділення, командир взводу, заступник командира загону з оперативної роботи, командир загону. Брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС.
2004–2022 — начальник відділу технічного нагляду АТ «ДНІПРОАЗОТ».
Службовий шлях та звитяги:
«Відзнаки та нагороди:
Відзнака МНС України «За відвагу в надзвичайній ситуації» II ступеня (23.07.1997);
Почесна відзнака МНС України (22.10.2002);
Відзнака міського голови м. Дніпродзержинськ (2002);
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно);
Почесний нагрудний знак «Комбатантський хрест» (посмертно).
Мотивація вступу до війська:
Пояснив, що йде захищати країну заради своєї сім’ї.
Інтереси та хобі:
Парашутний спорт, підводне плавання.
Мрія:
Дуже хотів придбати байкерський мотоцикл.
Натхнення:
Сім’я, керування автомобілем, плавання, парашутний спорт, подорожі.
Рідні, що залишилися:
Дружина, син, донька, батько, брат.
Спогад, що викликає усмішку:
Був люблячим батьком і чоловіком. Завжди міг розвеселити оточуючих.
Девіз по життю:
У будь-яких ситуаціях казав, що все буде добре.
Яким ми запам’ятаємо Героя:
Добрим, чуйним, люблячим та усміхненим.
Це місце для листів. Тих, що не були сказані вголос.
Якщо ти памʼятаєш — напиши. Якщо сумуєш — поділись.
Це буде не просто текст. Це буде памʼять.
Лист від Дружини
Я дуже сумую за тобою, дуже тебе не вистачає. Мені бракує твоєї підтримки, впевненості, тепла. Не вистачає твоїх порад. Подумки ти завжди зі мною. Кожен куточок нашого дому нагадує про тебе. Як би я хотіла, щоб ти подзвонив і сказав: «Наталі, відчиняй!» Кожного ранку і вечора я встаю і лягаю з думками про тебе. Здається, що це пекло ніколи не закінчиться. Дуже хотілося б, щоб ти бачив досягнення наших дітей. Ти б ними пишався ще більше.
Дуже тебе не вистачає.
Кохаю.
Ти назавжди в моєму серці.