БЕШЕН

Козленко Віталій Іванович

молодший сержант, водій автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 1-го гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи

Дата та місце народження:

Народився 30 червня 1968 року, Дніпропетровська область, м. Кам’янське.

Дата, місце та обставини загибелі:

Загинув 22 січня 2024 року в н.п. Серебрянка, Бахмутський район, Донецька область, під час ураження керованими авіаційними бомбами.

Освіта:

Вища технічна освіта.

Попередня робота / служба:

Спеціальний воєнізований загін швидкого реагування ДСНС (1989–2004): водій, рятувальник, командир відділення, командир взводу, заступник командира загону з оперативної роботи, командир загону. Брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС.

2004–2022 — начальник відділу технічного нагляду АТ «ДНІПРОАЗОТ».

Службовий шлях та звитяги:

«Відзнаки та нагороди:

• Відзнака МНС України «За відвагу в надзвичайній ситуації» II ступеня (23.07.1997);

• Почесна відзнака МНС України (22.10.2002);

• Відзнака міського голови м. Дніпродзержинськ (2002);

• Орден «За мужність» III ступеня (посмертно);

• Почесний нагрудний знак «Комбатантський хрест» (посмертно).

Мотивація вступу до війська: 

Пояснив, що йде захищати країну заради своєї сім’ї.

Інтереси та хобі:

Парашутний спорт, підводне плавання.

Мрія:

Дуже хотів придбати байкерський мотоцикл.

Натхнення:

Сім’я, керування автомобілем, плавання, парашутний спорт, подорожі.

Рідні, що залишилися:

Дружина, син, донька, батько, брат.

Спогад, що викликає усмішку:

Був люблячим батьком і чоловіком. Завжди міг розвеселити оточуючих.

Девіз по життю:

У будь-яких ситуаціях казав, що все буде добре.

Яким ми запам’ятаємо Героя:

Добрим, чуйним, люблячим та усміхненим.

ЛИСТ ТОМУ, ХТО В СЕРЦІ

Це місце для листів. Тих, що не були сказані вголос.

Якщо ти памʼятаєш — напиши. Якщо сумуєш — поділись.

Це буде не просто текст. Це буде памʼять.