БАЛТО

Коробка Антон Володимирович

Молодший сержант, командир відділення — старший оператор відділення управління вогнем і маневру підрозділами взводу управління командира батареї 1-ї гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону окремого загону спеціального призначення «Азов» в/ч 3057 НГУ

Дата та місце народження:

Народився 29 лютого 1996 року в місті Кременчук Полтавської області.

Дата, місце та обставини загибелі:

Загинув 20 березня 2022 року, після повернення з успішно виконаного бойового завдання до місця дислокації на території МК «Азовсталь», разом із побратимами з розрахунку були накриті двома скидами ФАБів. З-під завалів будівлі не вдалося дістати три тіла — Балто, Лебідь та Фалькор досі не поховані.

Освіта:

Навчався у училищі на кухаря-кондитера, потім заочно у Полтавському кооперативному технікумі за спеціальністю молодший спеціаліст з технологій харчування.

Попередня робота / служба:

Працював у барі шашличником, потім у МакДональдсі. Звідти звільнився і пішов у «Азов».

Службовий шлях та звитяги:

Починаючи з жовтня 2016 року, брав участь у АТО (м. Бахмут,

м. Краматорськ, м. Сєвєродонецьк, с. Лебединське, с. Золоте, Павлопіль, Широкінська операція, с. Новолуганське, с. Біловодське).

Участь в операції на Світлодарській дузі, де знищив ворожий РЛК «Зоопарк».

Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в АТО», нагрудним знаком «Ветеран війни. Учасник бойових дій», нагрудним знаком «За доблесну службу», медаллю ООС «За звитягу та вірність». З 24 лютого 2022 року виконував бойові завдання у м. Маріуполі. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Погляди та ідеали: 

Антоній — вогонь: запальний, впевнений, твердий у прийнятих рішеннях, не за роками серйозний, працьовитий, досконалий, прискіпливий до дрібниць, принциповий, відповідальний. Терпіти не міг алкоголіків. Притримувався радикальних поглядів. Казав: «Треба обов’язково думати, кого обирати до влади. Змінити на краще життя в Україні зможуть лише військові». Дуже гостро реагував на недолуге спілкування про можновладців. Твердо стояв на позиції: «Ми мусимо змінити на краще країну, щоб діти наші не жили за умовами бюрократів та корупціонерів».

Будучи в «Азові», вже зняв хрестик, залишив його вдома. Казав: «Люди придумали собі Бога, так само як ялинка новорічна». Натомість замовив кулон «Чорне Сонце» — носив його постійно. Щоразу, коли приїжджав до Києва, ішов на сакральну Лису Гору: «Набиратися сил», — казав.

Мати колись говорила, що, можливо, краще було б спробувати працювати за кордоном… Мав собі потім! Він сказав, що навіть не розглядає варіант виїзду: «Я — українець. Маю бути тут, працювати тут, а не там, на дядю».

Намагався донести — і мені, зокрема — позицію Бандери, УПА… Читав літературу, тому сперечатися у мене варіантів не було. Дуже цінував і поважав побратимів, — мама Балто.

Мотивація вступу до війська: 

«Військовий квиток мав ще з 2013 року. Деякий час сидів за комп’ютером, обирав для себе військовий підрозділ. У березні 2016-го таки вирішив іти до «Азову». Поставив перед фактом: «Я так вирішив». Пояснив, що там служать достойні хлопці, що він бачить себе саме там. Реальні бойові тренування, загартованість, дисципліна.

Однак перша спроба не увінчалася успіхом. Антошка повернувся додому за деякий час — начебто не пройшов КМБ. Але не здався. Займався щодня: зранку — у парку на тренажерах, їздив до Дніпра загартовуватись, приїздив додому у вологому одязі, а я не могла зрозуміти, чому… Це тривало десь місяць.

У травні потрапив до «Азову» і пройшов усі відбори. Дуже цим пишався. Ніколи не скаржився на тяготи. Починав з АТЕКу в Києві. Дуже схуд. Але коли приїхав у першу відпустку — я побачила перед собою ЧОЛОВІКА з великої літери. Зрозуміла: він зробив себе сам. Переді мною стояв справжній дорослий чоловік. Відповідальний і достойний».

Інтереси та хобі:

У дитинстві виробляв вітальні листівки, мав колекції, різні за тематиками. Як всі діти-підлітки, пізнавав життя серед однолітків. Цікавився історичними подіями і літературою, проводив час за комп’ютером. Малював, фантазував. Під враженням прочитаного, побаченого виражав емоції в спробах писати вірші. Пізніше захоплювався віршами сучасних авторів. На службі повністю віддавався улюбленому заняттю: майструванням, пайкою, ремонтом, покращенням, удосконаленням БПЛА, з якими працював. Придбав 3D-принтер, на якому виробляв деталі не тільки для БПЛА.

Мрія:

«Мріяв одружитися, думав про дітей, збирався брати квартиру в іпотеку. Будував плани на майбутнє. Намагався гідно допомогти покращити побутові умови: для ремонту Антоша сам розробив планування, проводив розрахунки… У жовтні 2022 року мав би скінчитися черговий контракт, і Антошка разом з побратимом збирався відкрити свою справу під Києвом...»

Натхнення:

Натхнення — від роботи. Антоша завжди віддавався на 100%, і ніяк не менше улюбленій справі. Так практикувався під час навчання в училищі (у дитячому таборі, у ресторані), так працював у барі на шашликах, так старався у «МакДональдсі», і так надихався улюбленим заняттям в «Азові». Антоша відповідально ставився: до мене, до улюбленої дівчини, до кота Бруно (який з’явився у них), поважав брата Сергія, з люблячою обережністю ставився до маленької племінниці Вікулі (вона тоді тільки народилася, і Антоша до трьох рочків встиг надарувати їй «Кіндер-сюрпризів» та побавитися з нею), не показово, а любляче переймався кішкою Настею (з якою виріс).

На Антошці трималося все. І саме відповідальність — джерело його натхнення. А ще він дуже опікувався побратимами у своєму розрахунку.

Рідні, що залишилися:

У Антона залишилися мама, дівчина Юля та брат Сергій.

Спогад, що викликає усмішку:

Серед спогадів, які викликають усмішку, — його фраза: «Хто, якщо не я». А в останніх числах лютого 2022 року писав у повідомленнях:

«…МИ — СИЛИЩА…», «ВСЕ ХОРОШО, ПЕРЕМОГА ЗА НАМИ…».

Девіз по життю:

Девіз по життю: «Хто, якщо не я».

Яким ми запам’ятаємо Героя:

Яким ми запам’ятаємо Героя: Антошка — улюблений, неймовірно турботливий єдиний син. Відповідальний, зосереджений, чесний, порядочний, сміливий, гідний, працьовитий, щедрий, щирий та відкритий чоловік. Твердий та принциповий, справжній незламний Воїн Азову. Не знаю, яким би він хотів, щоб його пам’ятали. Знаю, що Антошка мав невичерпну жагу жити. А не думав у 26 років, яким його запам’ятають…

ЛИСТ ТОМУ, ХТО В СЕРЦІ

Це місце для листів. Тих, що не були сказані вголос.

Якщо ти памʼятаєш — напиши. Якщо сумуєш — поділись.

Це буде не просто текст. Це буде памʼять.

Лист від Мами