ДОНЯ
- 18 трав. 2025 р.
- Читати 2 хв
Оновлено: 17 серп.
Донченко Денис Русланович
Старший солдат, номер обслуги 1-ї обслуги гармати 1-го гаубичного самохідного артилерійського взводу 1-ї гаубичної самохідної артилерійської батареї гаубичного самохідного артилерійського дивізіону Бригадної артилерійської групи
Дата та місце народження:
Народився 04.06.1999 року в місті Кривий Ріг
Дата, місце та обставини загибелі:
12.02.2026 року загинув унаслідок опіків, несумісних із життям, у селищі Билбасівка Донецької області.
Освіта:
У 2019 році закінчив Гірничий коледж Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет». У 2023 році закінчив Криворізький національний університет, здобув ступінь бакалавра.
Попередня робота / служба:
Навчався та мав підробіток у KFC.
Службовий шлях та звитяги:
До лав 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» долучився у 2023 році. Свій бойовий шлях розпочав на Лиманському напрямку, де у складі підрозділу самохідної артилерії брав участь у запеклих боях за Серебрянський ліс.
У 2024 році перейшов до роботи на розвідувальних крилах підрозділу, опановуючи новий напрям бойової роботи та забезпечуючи виявлення цілей для ураження противника. Восени того ж року разом із бригадою виконував бойові завдання на Торецькому напрямку.
На початку 2026 року був переведений на Добропільський напрямок, де продовжив виконувати бойові завдання, залишаючись до останнього дня свого життя вірним військовій присязі, побратимам та Україні.
Погляди та ідеали:
Жити у вільній країні.
Щоб завжди мати вибір.
Мотивація вступу до війська:
Хто, якщо не я.
Інтереси та хобі:
Займався тхеквондо, мав багато нагород.
Мрія:
Побудувати сім’ю та бути самодостатнім головою родини.
Натхнення:
Дуже підтримував родинні зв’язки, беріг зв’язки з друзями. Мріяв про майбутнє в Україні, хотів після війни працювати з дронами та мандрувати.
Рідні, що залишилися:
Найближчі люди — дві бабусі, кохана дівчина та багато рідних.
Спогад, що викликає усмішку:
З самого малечку у Дениса було кредо: «Я сам». Нам було важко спостерігати, як трирічний Денис сам одягається, але ми чекали, поки він усе зробить сам.
Девіз по життю:
При виникненні проблеми завжди була посмішка і відповідь: «зараз ВСЬО вирішим».
Яким ми запам’ятаємо Героя:
Радісним, з посмішкою, по життю.
Це місце для листів. Тих, що не були сказані вголос.
Якщо ти памʼятаєш — напиши. Якщо сумуєш — поділись.
Це буде не просто текст. Це буде памʼять.