КАЦ

Касабуцький Олег Анатолійович

старший солдат, водій - кулеметник 1-ї обслуги гармати 1-го гаубичного артилерійського взводу 1-ї гаубичної артилерійської батареї 2-го гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи

Дата та місце народження:

Народився 5 травня 1979 року в місті Київ.

Дата, місце та обставини загибелі:

Загинув 22 квітня 2024 року внаслідок штурмових дій ворога, намагаючись врятувати побратима, у районі н.п. Григорівка, Бахмутського району, Донецької області.

Освіта:

Закінчив МНТУ ім. Бугая, факультет економіки і менеджменту, здобув кваліфікацію менеджера, бакалавра.

Попередня робота / служба:

Закінчив МНТУ ім. Бугая, факультет економіки і менеджменту, здобув кваліфікацію менеджера, бакалавра.

Службовий шлях та звитяги:

Розпочав свій військовий шлях Олег як воїн Збройних Сил України з 21.06.2022, служив у складі 11-го батальйону спеціального призначення 112-ої бригади ТРО м. Києва, брав участь у звільненні м. Херсону. Олег був учасником бойових дій та прагнув стати «азовцем», представником елітного підрозділу з високою репутацією.

27.06.2023, пройшовши важкі вступні випробування та жорсткий відбір, він вступив до лав «Азову», де потрапив в артилерію — підрозділ з надзвичайно високим авторитетом. І навіть там Олег прагнув служити в еліті, у розвідці, адже завжди хотів бути там, де найважче, розуміючи, що його сила потрібна народу України.

У листопаді 2023 року Олег перейшов до артилерійської розвідки, підрозділ спецпризначення Артилерійської групи бригади «АЗОВ», група спецпризначення «Контакт 12». Там він сумлінно виконував свій військовий обов’язок, разом з побратимами відстоював незалежність України та її територіальну цілісність, мужньо та самовіддано боронив рідну державу, щомиті наближаючи Перемогу.

Погляди та ідеали: 

З перших днів повномасштабної агресії Російської Федерації Олег активно допомагав цивільному населенню, яке постраждало, доставляючи гуманітарні вантажі — медичне обладнання, продукти харчування та інші необхідні речі — у такі міста, як Буча, Бородянка, Ірпінь, Чернігів та Чернігівська область, у рамках Волонтерського благодійного фонду «Маю право».

Мотивація вступу до війська: 

Олег пояснював, що кожен чоловік, який себе поважає, має воювати за свою Батьківщину. Казав, що саме там його місце — віч-на-віч із супротивником.

Інтереси та хобі:

Займався спортом, був членом «Бійцівського клубу» та брав участь у змаганнях із боїв без правил. Дуже вправно грав на гітарі та співав пісні. Любив читати літературу з філософії, мав власну збірку віршів, які писав під псевдонімом «Олег Київський».

Мрія:

Мріяв, що Україна здобуде перемогу, що разом будемо святкувати її, що його діти та наступне покоління заслуговують на краще майбутнє. За це він і віддав своє життя.

Натхнення:

Гра на гітарі, заняття спортом, читання книг, виховання свого улюбленого сина Анатолія.

Рідні, що залишилися:

Син Анатолій, 8 років; дружина; матір; батько; брат та сестра; а також багато родичів та друзів.

Спогад, що викликає усмішку:

Не відчував своєї природної фізичної сили: наприклад, міг необережно сісти на ліжко та зламати його або завести автомобіль, зламавши ключ у замку запалення.

Девіз по життю:

Роби, що повинен, і будь, що буде!» — Марк Аврелій.

Яким ми запам’ятаємо Героя:

Чесним, порядним громадянином своєї країни, люблячим батьком і чоловіком, сином.

ЛИСТ ТОМУ, ХТО В СЕРЦІ

Це місце для листів. Тих, що не були сказані вголос.

Якщо ти памʼятаєш — напиши. Якщо сумуєш — поділись.

Це буде не просто текст. Це буде памʼять.