БІР

Біркун Єгор Олександрович

старший солдат, оператор відділення управління вогнем і маневру підрозділами взводу артилерійської розвідки гадн озаг СпП «Азов»

Дата та місце народження:

Народився 09 серпеня 1997 року, Кривий Ріг.

Дата, місце та обставини загибелі:

Загинув 22 березня 2022 року, Маріуполь.

Освіта:

Навчався в Криворізькому ліцеї №81. Продовжив навчання в Криворізькому коледжі Національної металургійної академії України. Вищу освіту здобував у Криворізькому національному університеті.

Попередня робота / служба:

Працював тренером та займався у бійцівському клубі «Вікінг».

Службовий шлях та звитяги:

Службу проходив з 2018 по 2021 рік. За час військової служби був нагороджений медаллю «Операція об’єднаних сил. За звитягу та вірність» як ветеран війни. Єгор також нагороджений указом Президента України орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Крім того, був відзначений нагрудним знаком «За заслуги перед містом».

Погляди та ідеали: 

Єгор — один із полеглих героїв із фанатських секторів, фанат «Кривбасу». Був членом червоно-білого руху у фанатському колективі «The Company».

Мотивація вступу до війська: 

Єгор сказав матері, що хоче потрапити в елітні війська. Він знайшов інформацію про полк «Азов» і детально її вивчив. "Це моє, я буду служити в «Азові»", — говорив Єгор. Людмила, його мама, зрозуміла, наскільки серйозно син ставиться до служби. Це було на початку 2017 року. Захищати свою Батьківщину Єгор вважав за честь. Тоді йому було 21 рік.

Єгор поїхав до Києва подавати документи і там же пройшов медкомісію. Зі слів побратимів, на курсі молодого бійця «Бір» він був першим — за фізичною підготовкою, розумовими здібностями, навичками та всім іншим. Єгор мав можливість самостійно обирати підрозділ, в якому хотів служити, і обрав артилерію — гаубичний дивізіон.

Інтереси та хобі:

З дитинства та протягом усього життя Єгор займався спортом і навчав цьому майбутнє покоління. Він має безліч спортивних нагород, брав участь у змаганнях міського, обласного та всеукраїнського рівнів. Має посвідчення кандидата у майстри спорту України. Серед вагомих досягнень — став чемпіоном Європи з ММА. Єгор був членом збірної України з ММА і мав представляти країну на чемпіонаті світу в Нідерландах, який відбувався наступного дня після його загибелі.

Окрім спорту, Єгор багато читав різної літератури. З останніх книг, яку він не дочитав, була «Як Черчилль врятував цивілізацію». Саме цю книгу мама та дівчина поклали йому під час поховання.»**

Якщо хочеш, можу зробити ще більш емоційну та урочисту версію, щоб текст звучав як пам’ятна характеристика героя.

Мрія:

Серед останніх важливих подій у його житті — участь та перемога у Чемпіонаті світу з ММА, подорож із мамою та дівчиною до моря, а також освідчення Юлії у Парижі.

Натхнення:

Натхненням для нього був спорт. "Щодо спорту — він був ненормальний із цього приводу. Для Єгора ніколи не було жодних перешкод: дощ, сніг, вітер чи пекельне сонце — ніщо не могло його зупинити від тренувань. Він завжди бігав, тренувався і ніколи не кидав цю справу. Не знаю як, але Єгор завжди перемагав на всіх змаганнях, у яких брав участь. Пам’ятаю, ми були на бойовому завданні на Світлодарській дузі, у мене тоді не вийшло поїхати на змагання, а Єгору вдалося. Це були змагання з цивільними спортсменами. У «Біра» фактично не було нормальної їжі, підготовки чи тренувань, але він навіть там примудрився нормально провести бої з цивільними боксерами та перемогти", — говорив про нього його товариш «Скул».

Рідні, що залишилися:

Єгор виріс у родині з мамою Людмилою, татом Олександром та старшим братом Русланом. Батько був учасником АТО і помер від хвороби за дев’ять місяців до загибелі Єгора. Також у нього залишилася його кохана дівчина Юлія.

Спогад, що викликає усмішку:

Для мами цей спогад про його адреналін після тренувань: він ніколи не приходив сумним або замореним, завжди був активним і починав розповідати про тренування, вправи та прийоми. У дитинстві міг легенько показати їх мамі, що завжди викликало у неї посмішку. Дівчина завжди згадує, як він, такий дорослий дядько, зростом два метри, мужній і сильний, радів таким дрібницям, як печиво у вигляді сердечка або заздалегідь приготовлений для нього сніданок.

Девіз по життю:

Жоден удар, крім сонячного, не повинен залишатися без відповіді.

Яким ми запам’ятаємо Героя:

Сильним, мужнім, вірним — саме таким, яким він був. Його усмішка теж була особливою, неповторною, такою, яку неможливо забути.

ЛИСТ ТОМУ, ХТО В СЕРЦІ

Це місце для листів. Тих, що не були сказані вголос.

Якщо ти памʼятаєш — напиши. Якщо сумуєш — поділись.

Це буде не просто текст. Це буде памʼять.